Медіа Крила

Космічна Одіссея 2001

Рецензії учнів
Цей фільм, що змушує задаватись і задавтись питаннями по сьогоднішні дні, був знятий в 1968-му році Стенлі Кубріком. Тож давайте трохи про самого Кубріка: будучи і продюсером, і режисером, і сценаристом цього фільму він придумував сценарій паралельно з Артуром Кларком, що писав книгу за цією ж ідеєю. Кумедним було те, що вони хотіли зробити історії ледь не однаковими і коли Стенлі вводив певні правки в сценарій, то і Кларк переписував під це книгу. Кубрік і Кларк домовились бути співавторами книги, та через те, що Кубрік дописав сценарій раніше, цього не трапилось. 

А тепер щодо самого фільму: на IMDB він отримав 8.4 бали і від глядачів, і від метакритиків, тому що найчастіше про фільм говорили або як про неймовірний шедевр, в якому все досконало, а якщо ви його не зрозуміли, то це вже не проблеми Кубріка, або як про якусь науково-фантастичну кашу п’ятидесятирічного хлопчини. Негативною думкою володіла меншість, як от New York Times (6 балів), чи WashingtonPost (1 бал). 

Так, дечим невдоволені були праві, адже три сюжетні лінії фільму не сильно зв‘язані і завершені: вступна історія про австралопітеків, що в один день зустріли загадковий моноліт, і завдяки ньому відкрили для себе палицю як інструмент з безмежними можливостями; друга частина про професора, у якого була своя незакрита драма, що летів на місяць для з’ясування питання загадково виниклого моноліту і практично безрезультатної зустрічі з ним; і третя частина про космічний корабель «Discovery one», котрий летів на юпітер для чергового встановлення контакту з загадковим монолітом, проте на кораблі був піднятий своєрідний бунт системою корабля, після чого вижив лише капітан, а потім завдяки магії моноліту переживає останні сорок хвилин фільму як наркотичний тріп і доживає життя в дивній кімнаті де перед смертю бачить моноліт. Це все була дуже дивна історія, що мала просто неймовірний звуковий супровід Ріхарда Штрауса, такі ж дуже довгі плани і сцени, як і будь-які дії героїв чи події фільму, за що також розкритикували NewYorkTimes цей фільм. Також не можна не згадати операторської роботи, яка часом повільно, часом динамічно, а часом статично передавала дух фільму і навіть почуття героїв. А передостання сцена польоту Дейва через нескінченність так взагалі робилася протягом шести років, і чудово впоралась зі своєю задачею вразити глядача видовищністю і красою. 

Проте, цей фільм заворожує не тільки своєю красою, але і загадковістю, вмінням Кубріка примушувати глядача рухати мізками. Адже протягом усього фільму нас переслідував чорний моноліт, котрий робив чудеса. Починаючи від мавпи, що доторкнувшись до нього, відкрила неймовірні можливості підручного знаряддя, і закінчуючи капітаном корабля, переслідуваним монолітом, завдяки чому він потрапив в саму нескінченність, а потім і в загадкову кімнату де і дожив свої роки, до того ж останнім що він побачив був моноліт. Проте остання сцена повністю прояснює назву: як Одісей, переживший купу труднощів і пригод повернувся додому, так і Капітан під музику, написану під твір Ніцше «Зародження Надлюдини» він повертається на Землю. Це історія не про неймовірну подорож через нескінченність, а подорож додому. І це саме те, чого Кубрік хотів від глядача, він хотів донести враження, хотів донести емоції, і він добився цього своїм мистецтвом. Мистецтвом кіно.